Питання щодо відшкодування платникові збитків

Дане питання регулюється главою 25 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 226 ГКУ учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб’єктам, — зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

При цьому згідно із частиною першою статті 225 ГКУ до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

· вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

· додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

· неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

· матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Склад збитків.

Згідно зі ст. 225 ГКУ він такий:

— вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

— додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення контрагентом зобов’язання;

— неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання контрагентом;

— матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (щодо госпсуб’єктів може йтися про шкоду, нанесену діловій репутації).

Умови для стягнення збитків

Нагадаємо, що для правомірності стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу госпправопорушення: 1) порушення зобов’язання; 2) збитки; 3) причинний зв’язок між порушенням зобов’язання і збитками; 4) вина (ст. 226 ГКУ, ст. 614, 623 ЦКУ).

Окремо скажемо декілька слів про вину.

Порушник за загальним правилом відповідає за невиконання або неналежне виконання госпзобов’язання, якщо не доведе, що він вжив усі залежні від нього заходи для недопущення господарсько-правового порушення. Тому, не зміг довести — отже, винен.

Також від відповідальності (відповідно і від відшкодування збитків) може звільнятися госпсуб’єкт, якому виконати договірні зобов’язання перешкодила дія непереборної сили. При цьому останньою не вважаються відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГКУ).

Наприклад, продавець відвантажив вам товар із запізненням. А причиною тому послугувала повінь.

Проте згідно з ч. 1 ст. 229 ГКУ контрагент, що порушив грошове зобов’язання, не звільняється від відповідальності через неможливість його виконання і зобов’язаний, зокрема, відшкодувати збитки, завдані невиконанням такого зобов’язання.

Зауважте: відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, також не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі (ч. 7 ст. 226 ГКУ).

Процедура відшкодування збитків

Після того, як ми визначилися з обсягом завданих збитків, необхідно їх стягнути. Процедура схожа зі стягненням боргів, оскільки збитки також можна віднести до боргів.

Детальніше про порядок стягнення боргів ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 44, с. 3.

Отже, стягувати суми компенсації можна в претензійному (позасудовому) або судовому порядку. Порядок направлення та оформлення претензії передбачений у ст. 222 ГКУ.

Якщо спроби «позасудово» вирішити проблему не принесли позитивного результату, то звертаємося до суду. Керуємося положеннями ГПКУ.

Спори щодо відшкодування шкоди між суб’єктами господарювання — це «єпархія» господарських судів.

Обираючи суд, орієнтуємося, за загальним правилом, на місцезнаходження або місце проживання боржника-відповідача (ч. 1 ст. 27 ГПКУ).

Вимоги до позовної заяви передбачені в ст. 162 ГПКУ.

До позову додаємо:

а) докази виникнення збитків;

б) копії документів, що підтверджують розрахунок суми збитків;

в) оригінал квитанції про сплату судового збору;

г) докази направлення іншим учасникам спору (як мінімум, відповідачеві) копії позову і документів, які ви додавали до нього (фіскальний чек і опис вкладення — якщо відправляли копію позову поштою).

За более подробной информацией и предварительной записи на консультацию обращайтесь по телефону : +38(063)-707-04-68 - юрист Центра юридической помощи "Защита"

Звонки принимаются круглосуточно, если оператор занят мы Вам перезвоним.

Будем рады Вам помочь!